Порадниця

Піца прийшла на львівські обідні столи, зрештою, як і на столи усього світу, із Неаполя. Але до того вона здолала чималий шлях від простого коржика до страви гурманів.

Домашній затишок духмяної піци

Ще древні римляни ласували стравою, яку називали pinsa, що означало “приплюснута”. Фактично, це був звичайний плаский корж, відомий усім народам, але змащений оливковою олією, натертий часником та прянощами. Але якщо інші народи задовольнились паляницями, то у Неаполі зародилась і почала активно розвиватись традиція випікання круглих, відкритих пирогів, яких назвали “піца”. Через низку століть невибаглива неаполетанська страва перетвориться на неймовірно популярна страва, і завоює увесь світ

Про нинішій основний інгредієнт піци — помідори, у середньовіччі мови не було. Адже Європа дізналась про “золоте яблуко” лише у XVI столітті від Колумба, а наважилась його скуштувати лише через покоління. У XVIІ столітті, після помідорів, неапольці відкрили для себе ще один заокеанський продукт — сир з молока буйволиці. Його почали виготовляти у Південній Італії під назвою “Моцарела”, тому він швидко потрапив до “основного” складу гравців на “полях” коржів піци. Саме тоді піца сформувалась як унікальна страва Неаполітанської кухні, і розпочала експансію в кухні світу.

Однак, попри популярність страви, піцерій в Неаполі у XVII столітті не було. Піцу продавали із візків на вулицях. Лише у дев’ятнадцятому столітті в Неаполі з’явилась перша піцерія - “La Port'Alba”. За кілька десятиліть піцерії з’явились в усіх можливих куточках міста, а згодом — увсіх великих містах Старого Світу. Воно й не дивно,адже піца легко втамує голод, швидко готується, а її простота та рецептурна “гнучкість” дозволяє випікати неймовірну кількість її варіантів, кожен з яких cмакуватиме по-іншому. Ось, до прикладу, лише невеликий перелік “класичних” видів піц та їх складників:

Pizza aglio e olio — з гарячою оливковою олією та злегка обсмаженим в ній часником та орегано. Це найпростіша піца, саме ці компоненти, зазвичай, є основою для інших різновидів цієї страви.

Pizza alla marinara (Маринара) — помідори, анчоуси, каперси та чорні оливки.

Pizza con le cozze — мідії та петрушка.

Pizza alle vongole — молюски, помідори, часник та петрушка.

Pizza Margherita (Маргарита) — помідори, сир “моцарела” та базилік.

Pizza Neapolitano/Napoli («по-неаполітанськи») — помідори, моцарела, пармезан, анчоуси, орегано та базилік.

Pizza Regina — помідори, моцарела, шампіньйони, шинка, орегано, інколи додають чорні оливки.

Pizza capricciosa (Капрічіоза) — помідори, моцарела, гриби, артишоки та оливки.

Pizza ai quattro formaggi (Чотири Сири) — містить чотири види сиру.

Pizza quattro stagioni (Чотири Сезони) — базується на томатах. Розділена на чотири частини, кожназ яких символізує пору року. Весна — оливки та артишоки. Літо — салямі та перець, Осінь — помідори та моцарела, Зима — гриби та варені яйця.

Pizza ai funghi e salsicce (чи boscaiola) (Фунгі) — моцарела, гриби, сосиски, інколи додають помідори.

Pizza Diavola (Дьябола) — щедро приправлена пепероні та іншими “гострими штучками”.

Pizza Tonno — з тунцем.

Pizza frutti di mare — з морепродуктами

Pizza Hawaii (Гавайська) — з шинкою та ананасом, “родом” із Америки.

Слід зауважити, що Львів не залишився крайнім у переможному марші піци по Старому Світу. Адже тут був свій різновид неаполітанського винаходу — “мандрик”. Традиція поєднання італійської та галицької традиції гостинності та приємної ситості існує і досі — у мережі ресторанів швидкого харчування “ДеМанджаро” можна поласувати справжньою італійською піцою за класичними неаполітанськими, та винятково львівськими рецептами. Якщо бажаєте відчути смак середземноморської піци з галицьким колоритом, без остогидлої фаст-фудівської уніфікації, ресторан “ДеМанджаро” ласкаво Вас запрошує у гості. Адже смачно тут — як вдома.